1. Застрахована особа, яка втратила працездатність та позбавлена своєї заробітної плати через хворобу, має право на грошову допомогу принаймні протягом перших двадцяти шести тижнів або ста вісімдесяти днів непрацездатності, рахуючи від першого дня виплати допомоги включно.
2. Право на допомогу може бути обумовлене завершенням стажу, або закінченням періоду очікування в кілька днів, рахуючи від початку непрацездатності.
3. Грошова допомога, яка надається застрахованій особі, ні в якому разі не може бути нижчою, ніж допомога, яка визначається загальною системою обов'язкового страхування на випадок хвороби, якщо така система існує, але не застосовується до моряків.
4. Виплата допомоги може бути припинена:
a) на час перебування застрахованої особи на борту або за кордоном;
b) на час, коли застрахована особа перебуває на утриманні страхової установи або утримується за рахунок державних фондів;
c) на час, коли у зв'язку з тією самою хворобою застрахована особа отримує з іншого джерела компенсацію, на яку вона має право по закону; однак у такому разі допомога утримується повністю або частково у тій мірі, в якій така компенсація однакова за розміром або нижча від суми допомоги, що призначається на підставі чинної системи страхування на випадок хвороби.
5. Грошову допомогу може бути скорочено або в ній може бути відмовлено, якщо хвороба спричинена свідомим проступком застрахованої особи.