1. Члени Організації беруть до уваги той факт, що є багато категорій осіб, котрі шукають роботу, які в минулому ніколи не визнавалися чи перестали визнаватися за безробітних, або які ніколи не були охоплені системами захисту безробітних. Відповідно, згідно з приписуваними умовами, принаймні три з таких десяти категорій осіб, котрі шукають роботу, дістають соціальну допомогу:
a) молодь, яка закінчила проходження професійної підготовки;
b) молодь, яка завершила свою освіту;
c) молодь, яка завершила проходження обов'язкової військової служби;
d) особи, які закінчили виховання дитини або надання допомоги хворому, інвалідові чи старому;
e) особи, чиє подружжя померло, якщо вони не мають права на допомогу у зв'язку зі смертю годувальника;
f) розлучені особи, або ті, які проживають нарізно;
g) особи, звільнені з тюремного ув'язнення;
h) повнолітні трудівники, серед них інваліди, котрі завершили проходження професійної підготовки;
i) працівники-мігранти після повернення на батьківщину, якщо тільки вони не набули певних прав відповідно до законодавства країни їхньої останньої роботи;
j) особи, які досі працюють не за наймом.
2. Кожний член Організації у своїй першій доповіді відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ) зазначає перелічені в параграфі 1 категорії осіб, які він зобов'язується захищати.
3. Кожний член Організації вживає заходів для поступового поширення правової охорони на більшу кількість працівників порівняно з початковою.