1. Допомога, надавана у випадках повного безробіття й перерви в одержанні заробітку, спричиненої тимчасовим припиненням виробництва без якогось припинення трудових відносин, виплачується протягом всього часу дії цих обставин.
2. Тим не менш у разі повного безробіття:
a) початкову тривалість виплати допомоги, передбаченої в статті 15, може бути обмежено 26 тижнями в кожному періоді безробіття або 39 тижнями протягом будь-якого періоду тривалістю 24 місяці;
b) у разі безробіття, що триває понад початковий період виплати допомоги, тривалість виплати допомоги, що може нараховуватися з урахуванням доходів одержувача та його або її сім'ї, згідно з положеннями статті 16, може бути обмежено приписуваним періодом.
3. Якщо законодавство члена Організації передбачає, що тривалість початкового періоду виплати допомоги, зазначеної у статті 15, змінюється залежно від тривалості страхового періоду, то середня встановлена тривалість виплати допомоги становить не менш як 26 тижнів.
4. Якщо зроблена на підставі статті 5 заява є чинною, то тривалість виплати допомоги може бути обмежено 13 тижнями протягом будь-якого періоду тривалістю 12 місяців або в середньому 13 тижнями, якщо законодавством передбачено, що початкова тривалість виплати змінюється залежно від тривалості страхового періоду.
5. У передбачених в параграфі 2 b) випадках член Організації прагне надавати відповідне додаткове сприяння заінтересованим особам з тим, щоб вони дістали можливість найти продуктивну і вільно вибрану зайнятість, вдаючись, зокрема, до засобів, зазначених у розділі II.
6. Тривалість виплати допомоги сезонним працівникам може бути пристосовано до особливостей їхньої праці без шкоди для положень вищезазначеного параграфа 2 b).