Кожна особа, що йде у відпустку на підставі статті 2 цієї Конвенції, одержує за весь період відпустки:
а) або свою звичайну винагороду, обчислену в спосіб, що його диктують національні закони чи правила, з доданням грошового еквівалента його винагороди натурою, якщо така існує;
b) або винагороду, визначену колективною угодою.