1. Кожна особа, до якої застосовується ця Конвенція, має право після безперервної роботи тривалістю один рік на щорічну оплачувану відпустку, що дорівнює принаймні шістьом робочим дням.
2. Особи віком до шістнадцяти років, серед них учні, мають право після безперервної роботи тривалістю один рік на щорічну оплачувану відпустку, що дорівнює принаймні дванадцятьом робочим дням.
3. До щорічної оплачуваної відпустки не залічують:
а) офіційні й традиційні свята;
b) перерви в роботі через хворобу.
4. Національні закони чи правила можуть дозволити за особливих обставин поділ на частини того складника щорічної оплачуваної відпустки, який перевищує мінімальну тривалість, приписану цією статтею.
5. Тривалість щорічної оплачуваної відпустки збільшується відповідно до тривалості стажу роботи, виходячи з умов, які диктуються національними законами чи правилами.