(1) За винятком положень пунктів (2) і (3) цієї Статті, ніякі застереження до цієї Конвенції не допускаються.
(2) Будь-яка Договірна Держава може на основі свого національного законодавства на 21 травня 1974 року шляхом письмової нотифікації, депонованої у Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй, заявити, що для її цілей слова "коли орган-джерело підпадає під юрисдикцією іншої Договірної Держави" у Статті 2 (1) слід розглядати як ситуацію, "коли передаваний сигнал передається з території іншої Договірної Держави".
(3) (a) Будь-яка Договірна Держава, яка на 21 травня 1974 року обмежує або заперечує охорону стосовно розповсюдження сигналів, що несуть програми, через проводи, кабелі та інші подібні канали зв'язку серед широкої публіки, може шляхом письмової нотифікації, депонованої у Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй, заявити, що в тому обсязі і у тій тривалості, у яких національне законодавство обмежує і заперечує охоронні заходи, воно не застосовуватиме цю Конвенцію для такого розповсюдження;
(b) Будь-яка Договірна Держава, яка депонувала нотифікацію відповідно до підпункту (a), повинна письмово повідомити Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй про будь-які зміни у національному законодавстві протягом шести місяців після набуття ними чинності, у результаті яких положення, що міститься у даному підпункті, стає або незастосовним, або обмеженішим за своїм обсягом.