(1) Кожна з Договірних Держав бере на себе зобов'язання вживати відповідних заходів по запобіганню розповсюдженню на своїй або зі своєї території будь-якого сигналу, що несе програми, будь-яким органом-розповсюджувачем, для якого сигнал, що переданий на супутник або проходить через нього, не призначається. Це зобов'язання застосовується у тому разі, коли орган-джерело підпадає під юрисдикцію іншої Договірної Держави і коли поширюваний сигнал є вторинним сигналом.
(2) У будь-якій Договірній Державі, у якій вжиття заходів, згаданих у пункті (1) цієї статті, обмежене у часі, тривалість такого періоду встановлюється законодавством цієї держави. Генеральний Секретар Організації Об'єднаних Націй повинен письмово інформуватися щодо тривалості цього періоду у момент ратифікації, прийняття або приєднання або ж, у разі подальшого набуття чинності національним законом або його зміни, протягом шести місяців після набуття чинності такого закону або його зміни.
(3) Зобов'язання, передбачені у Статті 2, пункт (1), не застосовуються до розповсюдження вторинних сигналів, отриманих від сигналів, які вже було розповсюджено органом-розповсюджувачем, для якого ці сигнали призначалися.