1. Моряк користується правом на репатріацію в таких випадках:
a) після закінчення за кордоном терміну найму на конкретний період або на конкретний рейс;
b) після закінчення періоду, зазначеного в повідомленні, виданому відповідно до положень статей угоди або договору про наймання, укладених з моряком;
c) у разі захворювання чи травми або з іншої медичної причини, котрі спричиняють репатріацію, якщо лікарі вважають моряка транспортабельним;
d) у разі аварії корабля;
e) у разі, коли судновласник не здатний надалі виконувати свої зобов'язання згідно із законом або контрактом як наймач моряка з причини банкрутства, продажу судна, зміни реєстрації судна чи з будь-якої іншої аналогічної причини;
f) у разі, коли судно без згоди моряка прямує в зону військових дій, як вона визначена національним законодавством або правилами чи колективними угодами;
g) у разі припинення або призупинення дії трудового договору згідно з рішенням промислового арбітражу чи з колективною угодою, або припинення дії трудового договору з будь-якої іншої аналогічної причини.
2. Національне законодавство чи правила або колективні угоди визначають максимальні терміни служби на борту судна, які надають морякові право на репатріацію; тривалість таких термінів не перевищує 12 місяців. При визначенні максимальних термінів враховуються фактори, що впливають на виробниче оточення моряків. Кожний член Організації прагне, у міру можливості, скоротити ці терміни у світлі технологічних змін і прогресу та може керуватися будь-якими рекомендаціями щодо цього питання, винесеними Паритетною морською комісією.