1. Ця Конвенція застосовується до всіх осіб, які працюють у таких установах, державних або приватних:
a) комерційних або торговельних організаціях, серед яких установи з надання поштових, телеграфних і телефонних послуг, а також інших установах комерційної або торговельної сфери;
b) установах і на адміністративній службі, де наймані особи займаються переважно конторською роботою;
c) установах, які є торговельними та промисловими водночас, якщо вони не вважаються суто промисловими організаціями.
Компетентні органи влади кожної країни мають встановити розмежування між комерційними і торговельними організаціями, установами, в яких особи займаються переважно конторською роботою, з одного боку, та промисловими і сільськогосподарськими організаціями - з другого.
2. Конвенція не застосовується до осіб, які працюють у таких установах:
a) лікувальних закладах або організаціях по догляду за хворими, каліками, бідними чи психічно хворими людьми;
b) готелях, ресторанах, пансіонах, клубах, кафе та інших закладах громадського харчування;
c) театрах і місцях громадських розваг.
Проте ця Конвенція має застосовуватись до осіб, які працюють у філіалах підприємств, перелічених у пунктах a), b) та c) цього параграфа, у разі, якщо ці філіали є автономними установами і входять до списку організацій, до яких застосовується ця Конвенція.
3. Компетентні органи влади кожної країни повинні прийняти рішення щодо вилучення зі списку організацій, на які поширюється дана Конвенція:
a) підприємств, в яких працюють тільки члени сім'ї роботодавця;
b) відомчих установ, персонал яких причетний до виконання функцій державної влади;
c) осіб, що посідають керівні або відповідальні посади;
d) комівояжерів і представників підприємств тією мірою, якою вони виконують свою роботу за межами організації.