1. Максимальний строк служби, який може бути встановлено у будь-якому контракті про поновлення роботи, укладеному після закінчення строку дії попереднього контракту, встановлюється законодавством, але, як загальне правило, його тривалість коротша за ту, що встановлюється відповідно до положень статті 9 цієї Конвенції.
2. Коли строк служби, встановлений контрактом про поновлення роботи, разом із строком служби, яка вже завершилася на підставі минулого контракту, спричиняє відрив працівника від його родини на період, більший ніж вісімнадцять місяців, працівник не розпочинає роботу, обумовлену в контракті про поновлення, до того часу, поки він не з'їздить додому за рахунок роботодавця; проте компетентний орган влади може зробити виняток з цього положення в усіх випадках, коли його застосування здається неможливим або небажаним.
3. За умови дотримання положень параграфів 1 і 2 цієї статті всі положення попередніх статей застосовуються до контрактів про поновлення роботи. Компетентний орган влади може на свій розсуд звільнити ці контракти від дії положень параграфів 1-5 статті 6 та положень статті 7.