1. Компетентний орган влади може звільнити роботодавця від зобов'язання нести витрати, пов'язані з репатріацією, у таких випадках:
a) коли компетентний орган влади впевнений у тому: i) що працівник, подавши письмову заяву чи будь-яким іншим способом заявив, що він не бажає скористатися правом на репатріацію; ii) що працівник за його проханням чи за його згодою був поселений у місці роботи чи поблизу нього;
b) коли компетентний орган влади впевнений у тому, що працівник за своїм власним бажанням не скористався правом на репатріацію до закінчення встановленого строку, який міг пройти після закінчення строку дії або анулювання контракту;
c) якщо дію контракту було припинено компетентним органом влади внаслідок провини працівника;
d) коли дію контракту було припинено з іншої причини, ніж неможливість для працівника виконати умови контракту через хворобу або нещасний випадок, і якщо компетентний орган влади впевнений у тому, що: i) під час встановлення ставок заробітної плати достатньою мірою було враховано факт, що працівник повинен сам нести витрати, пов'язані з репатріацією; ii) було вжито відповідних заходів за допомогою системи відстроченої оплати чи будь-яким іншим шляхом для забезпечення працівника коштами, потрібними для покриття таких витрат.