1. Кожний працівник, який підписав контракт і який був доставлений до місця роботи роботодавцем чи будь-якою особою, яка діє від імені роботодавця, має право на повернення за рахунок роботодавця до свого місця проживання чи місця найму залежно від того, яке з них ближче до місця роботи, у таких випадках:
a) після закінчення строку роботи, передбаченого в контракті;
b) після закінчення дії контракту через неспроможність роботодавця виконати його;
c) після закінчення дії контракту через неспроможність працівника виконати його внаслідок хвороби чи нещасного випадку;
d) після закінчення дії контракту внаслідок укладення угоди між сторонами, якщо ця угода не містить інших положень;
e) після закінчення дії контракту за проханням однієї зі сторін, за винятком випадків протилежного рішення компетентного органу влади.
2. Якщо родину працівника було доставлено до місця роботи роботодавцем чи будь-якою особою, що діє від його імені, ця родина повертається назад за рахунок роботодавця в усіх випадках повернення працівника або у разі його смерті.
3. До витрат, пов'язаних з репатріацією, входять:
a) витрати, пов'язані з переїздом та утриманням під час переїзду;
b) витрати на утримання під час періоду, що може пройти між датою закінчення контракту і датою репатріації.
4. Роботодавець не зобов'язаний нести витрати, пов'язані з утриманням, за будь-який період, протягом якого репатріація працівника відкладалася:
a) за власним бажанням працівника;
b) через нездоланні обставини, за винятком випадків, коли роботодавець протягом зазначеного періоду був спроможний користуватися послугами працівника з виплатою заробітної плати за ставкою, передбаченою контрактом, дія якого закінчилася.
5. Якщо роботодавець неспроможний виконати свої зобов'язання щодо репатріації, зазначені зобов'язання виконує компетентний орган влади.