Ст. 13

Чинна редакція від 20.06.1936 · Конвенція набрав чинності 08.08.1939

1. Перед виданням ліцензії на вербування компетентні органи влади повинні:

a) упевнитися, що претендент на одержання ліцензії, якщо це фізична особа, відповідає всім неодмінним вимогам та володіє потрібними якостями;

b) вимагати від претендента на одержання ліцензії, якщо згаданий претендент не є організацією роботодавців або організацією, що фінансується роботодавцями, надання фінансової або іншої гарантії щодо відповідного виконання своїх зобов'язань як особи, що отримує ліцензію;

c) вимагати від претендента на одержання ліцензії, якщо це роботодавець, надання фінансових або інших гарантій щодо виплати відповідної заробітної плати;

d) упевнитися, що відповідні заходи були запроваджені для гарантії здоров'я і добробуту працівників, які вербуються.

2. Особи, що одержали дозвіл повинні у формі, визначеній компетентними органами влади, вести реєстр, який дасть змогу перевірити правильність кожної вербувальної операції і встановити особистість кожного завербованого працівника.

3. Кожний власник ліцензії, який є агентом іншого власника ліцензії, повинен, коли це можливо, отримувати фіксовану заробітну плату, і у разі, коли він отримує винагороду пропорційно до кількості завербованих працівників, винагорода не повинна перевищувати максимуму, встановленого компетентними органами влади.

4. Термін дії ліцензії обмежується певним періодом, який визначається компетентними органами влади і не перевищує одного року.

5. Поновлення ліцензії залежить від того, яким чином власник ліцензії виконав умови, встановлені для отримання такої ліцензії.

6. Компетентні органи влади мають право:

a) відмінити рішення про поновлення дозволу, якщо власник ліцензії виявиться винним у будь-якому порушенні або проступку, які роблять його непридатним для виконання вербувальних операцій;

b) припинити дію дозволу до остаточних результатів будь-якого розслідування стосовно вчинків власника цього дозволу.