1. Ця Конвенція застосовується до всіх державних та приватновласницьких морехідних суден, обладнаних механічним двигуном, які зайняті перевезенням вантажу або пасажирів з комерційною метою і зареєстровані на території, стосовно якої ця Конвенція є чинною.
2. Національні закони або правила визначають, у яких випадках судна вважатимуться морехідними відповідно до мети цієї Конвенції.
3. Ця Конвенція не застосовується:
a) до суден тоннажністю менше ніж 500 тонн;
b) до суден, що пересуваються здебільшого за допомогою вітрил, але мають додаткові двигуни;
c) до суден, зайнятих риболовним, китобійним або іншим таким промислом;
d) до буксирів.
4. Проте ця Конвенція застосовується, коли це доцільно і можливо:
a) до суден від 200 до 500 тонн;
b) до приміщень для осіб, зайнятих звичайною морською справою на суднах, що займаються китобійним або іншим таким промислом.
5. Крім того, будь-які з вимог, які містяться в розділі III цієї Конвенції, можуть бути змінені стосовно будь-якою судна, якщо компетентний орган влади, після консультації з організаціями судновласників (або із судновласниками) і bona fide профспілками моряків, упевниться в тому, що припустимі зміни дають переваги, внаслідок яких загальні умови є не менш сприятливими, ніж ті, що були б результатом повного застосування положень Конвенції; подробиці всіх таких змін член Організації доводить до відома Генерального директора Міжнародного бюро праці, який сповіщає про це членів Міжнародної організації праці.