1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, вільний встановлювати, враховуючи умови, викладені в наступних параграфах, зміст і форму процедури визначення мінімальної заробітної плати, а також методи її здійснення.
2. Такому визначенню передують широкі консультації з найбільш представницькими організаціями заінтересованих роботодавців і працівників, якщо такі організації існують, а також з іншими найбільш кваліфікованими внаслідок своєї професії або функцій особами, консультації з якими компетентний орган влади вважає за корисне.
3. Заінтересовані роботодавці та працівники беруть участь у здійсненні процедури встановлення мінімальної заробітної плати, у консультаціях та мають право викласти власну думку таким способом і такою мірою, як це встановлено національним законодавством, але в будь-якому разі на основі повної рівності.
4. Встановлені мінімальні ставки заробітної плати є обов'язковими для заінтересованих роботодавців та працівників і не підлягають зменшенню.
5. Компетентний орган влади може дозволити винятки з мінімальних ставок заробітної плати в окремих випадках, коли це потрібно, щоб запобігти скороченню можливостей працевлаштування фізично або психічно хворих працівників.