Здоров’я
Держави-учасниці визнають, що особи з інвалідністю мають право на найбільш досяжний рівень здоров’я без дискримінації за ознакою інвалідності. Держави-учасниці вживають усіх належних заходів для забезпечення доступу осіб з інвалідністю до послуг у сфері охорони здоров’я, які враховують ґендерну специфіку, у тому числі до реабілітації за станом здоров’я. Зокрема, держави-учасниці:
a) забезпечують особам з інвалідністю той самий набір, якість і рівень безплатних або недорогих послуг і програм з охорони здоров’я, що й іншим особам, зокрема у сфері сексуального та репродуктивного здоров’я та за державними програмами охорони здоров’я, що пропонуються населенню;
b) надають послуги у сфері охорони здоров’я, які необхідні особам з інвалідністю безпосередньо з причини їхньої інвалідності, зокрема послуги з ранньої діагностики, а в підхожих випадках - корекції та послуги, покликані звести до мінімуму та запобігти подальшому виникненню інвалідності, зокрема серед дітей і людей похилого віку;
c) організують такі послуги у сфері охорони здоров’я якомога ближче до місць безпосереднього проживання цих людей, зокрема в сільських районах;
d) вимагають, щоб спеціалісти з охорони здоров’я надавали особам з інвалідністю послуги такої самої якості, що й іншим особам, зокрема на підставі вільної та поінформованої згоди через, серед іншого, підвищення обізнаності стосовно прав людини, гідності, самостійності й потреб осіб з інвалідністю за рахунок навчання та прийняття етичних стандартів для державної та приватної охорони здоров’я;
e) забороняють дискримінацію стосовно осіб з інвалідністю під час надання медичного страхування та страхування життя, якщо останнє дозволене національним правом, і передбачають, що воно надається на справедливих і розумних засадах;
f) не допускають дискримінаційної відмови в охороні здоров’я чи послугах у цій галузі чи отриманні продовольчих продуктів або рідин з причини інвалідності.