(1) Жодна з Договірних держав не буде забезпечувати захисту або звертатися з позовами міжнародно-правового характеру, якщо мова йде про спори між її особами та іншою Договірною державою, з приводу яких є згода про передачу чи про передачу їх в майбутньому для вирішення через арбітраж, згідно цієї Конвенції, за винятком випадків, коли Договірна держава відмовиться виконувати чи здійснювати дії у відповідності з рішенням, прийнятим по відношенню до такого спору.
(2) Дипломатичним захистом, для цілей пункту (1), не буде вважатися проведення неофіційних дипломатичних консультацій для досягнення єдиної мети - полегшення вирішення спору.