1. Якщо територія члена Організації охоплює великі райони, де через розпорошеність населення або рівень розвитку цих районів компетентний орган влади вважає застосування положень цієї Конвенції неможливим, цей орган влади може, після консультації з заінтересованими організаціями роботодавців і працівників, якщо такі організації є, вилучити такі райони зі сфери застосування цієї Конвенції як повністю, так і за винятком окремих підприємств і професій, на свій розсуд.
2. Згідно зі статтею 22 Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ) кожний член Організації у своїй першій щорічній доповіді про застосування цієї Конвенції зазначає будь-які свої райони, щодо яких має намір використати положення цієї статті, та наводить підстави для цього; жоден член Організації після подання своєї першої доповіді не може вдаватись до положень цієї статті, за винятком щодо зазначених районів.
3. Кожний член Організації, що звертається до положень цієї статті, не менш як через кожні три роки, консультуючись із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників, якщо такі організації є, переглядає доцільність застосування цієї Конвенції до районів, вилучених зі сфери її чинності згідно з положеннями параграфа 1.
4. Кожний член Організації, що вдається до положень цієї статті, в наступних щорічних доповідях зазначає будь-які райони, відносно яких він відмовляється від права вдаватись до положень цієї статті, а також зазначає прогрес у справі розширення застосування цієї Конвенції щодо таких районів.