Персонал, зазначений у статті 24 і статях 26 і 27, носить на лівій руці вологостійку нарукавну пов'язку з відмітною емблемою, яку видали військові власті й на якій вони поставили печатку.
Такий персонал на додаток до носіння ідентифікаційних жетонів, зазначених у статті 16, також повинен мати при собі спеціальне посвідчення особи з відмітною емблемою. Таке посвідчення повинно бути вологостійким і такого розміру, який дозволяє носити його в кишені. Воно складається державною мовою. У ньому зазначаються принаймні прізвище, ім'я, дата народження, звання та службовий номер власника, а також те, в якій якості він має право на захист, забезпечуваний цією Конвенцією. Посвідчення повинно мати фотокартку власника, а також або його підпис, або відбитки його пальців, або перше й друге разом. На ньому військові власті ставлять рельєфну печатку.
Посвідчення особи повинні бути однаковими в одних і тих самих збройних силах й однотипними, наскільки це можливо, в усіх збройних силах Високих Договірних Сторін. Сторони конфлікту можуть керуватися зразком, що додається до цієї конвенції як приклад. На початку воєнних дій вони сповіщають одна одну про зразок, яким вони користуються. Кожне посвідчення особи, по можливості, виготовляється принаймні у двох примірниках, один з яких зберігається державою, до якої належить відповідна особа.
За жодних обставин зазначений персонал не може бути позбавлений своїх знаків розрізнення або посвідчень особи, а також права носити нарукавну пов'язку. У разі їхньої втрати персонал має право на отримання дублікатів посвідчень та заміну знаків розрізнення.