Сторони конфлікту повинні якомога швидше реєструвати стосовно кожного пораненого, хворого або померлого супротивної сторони, які потрапили під їхню владу, будь-які подробиці, які можуть допомогти під час його ідентифікації.
Ці відомості повинні, по можливості, містити таку інформацію:
a) зазначення його держави;
b) армійський, підрозділу, особовий чи серійний номер;
c) прізвище;
d) ім'я чи імена;
e) дату народження;
f) будь-які інші подробиці, зазначені в його посвідченні особи чи на ідентифікаційному жетоні;
g) дату й місце взяття в полон або смерті;
h) подробиці щодо поранень, хвороби або причини смерті.
Зазначену вище інформацію якомога скоріше передають до описаного в статті 122 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року Інформаційного бюро, яке передає цю інформацію державі, від якої залежать ці особи, за посередництва держави-покровительки й Центрального агентства у справах військовополонених.
Сторони конфлікту готують та надсилають одна одній через це саме бюро свідоцтва про смерть або належним чином засвідчені переліки померлих. Вони таким же чином збирають та передають одна одній через це саме бюро половину подвійного ідентифікаційного жетона, заповіти й інші документи, що є важливими для найближчих родичів, гроші та взагалі всі предмети, виявлені на померлому, які мають об'єктивну або суб'єктивну цінність. Ці предмети, а також нерозпізнані предмети, пересилаються у запечатаних пакетах, до яких додаються заяви з усіма подробицями, які необхідні для встановлення особи померлих власників, і повний перелік вмісту пакетів.