1. Вилучення з положень параграфа 1 статті 2 цієї Конвенції можуть бути дозволені компетентними органами у виняткових випадках, але тільки після консультації з відповідними організаціями роботодавців і працівників.
2. Вилучення на підставі цієї статті можуть бути дозволені тільки для агентств, що обслуговують працівників чітко визначених національними законами чи постановами категорій, котрі належать до професій, де працевлаштування здійснюється у специфічних умовах, які виправдовують таке вилучення.
3. На підставі цієї статті відкриття нових платних бюро найму не дозволяється після закінчення трирічного періоду, визначеного статтею 2.
4. Кожне платне бюро найму, на яке поширюється виняток за цією статтею:
a) має бути об'єктом постійного нагляду з боку компетентних органів влади;
b) повинно мати ліцензію, яка має оновлюватись періодично на розсуд компетентних органів протягом періоду, який не перевищує десяти років;
c) має право стягувати збір і покривати витрати тільки у розмірах, встановлених компетентними органами;
d) має право влаштовувати або наймати працівників за кордоном тільки за наявності відповідної ліцензії та на умовах, визначених договором відповідних країн.