Врегулювання спорів
1. При виникненні спору між двома або більше Сторонами щодо тлумачення або додержання цієї Конвенції вони намагаються врегулювати спір шляхом переговорів або будь-яким іншим способом на свій розсуд.
2. При підписанні, ратифікації, прийнятті, схваленні цієї Конвенції або приєднанні до неї або у будь-який інший час після цього Сторона може направити депозитарію письмову заяву про те, що стосовно спору, який не був розв'язаний відповідно до положень пункту 1 цієї статті, вона визнає один або обидва із наступних способів врегулювання спору як обов'язкові щодо будь-якої Сторони, яка взяла на себе таке саме зобов'язання:
a) передача спору до Міжнародного Суду;
b) передача спору до арбітражу відповідно до процедури, наведеної у Додатку VII.
3. Якщо Сторони в спорі прийняли обидві процедури врегулювання спору, які наведені у пункті 2 цієї статті, то спір може бути переданий тільки до Міжнародного Суду, якщо Сторони не домовились про інше.