Ця Конвенція не забороняє угод між двома чи більше Договірними Державами про незастосування:
a) положень статті 2 стосовно способів передачі судових доручень;
b) положень статті 4 стосовно мов, які можуть використовуватися;
c) положень статті 8 стосовно присутності представників судової влади при виконанні доручень;
d) положень статті 11 стосовно привілеїв і заборон для свідків стосовно відмови від надання доказів;
e) положень статті 13 стосовно способів повернення виконаних доручень запитуючому органу;
f) положень статті 14 стосовно сплат і витрат;
g) положень глави II.