1. Усі категорії сільських працівників, чи йдеться про осіб, котрі працюють за наймом, чи про осіб, які працюють за свій власний рахунок, мають право створювати свої вчасні організації, а також вступати до організацій за своїм власним вибором відповідно лише до правил даної організації, без попереднього дозволу.
2. Засади свободи об'єднання дотримуються цілковито; організації сільських працівників за своїм родом є незалежними, добровільними і вільними від будь-якого втручання, примусу чи репресій.
3. Набуття правосуб'єктивності організаціями сільських працівників не залежить від умов такого плану, який обмежує застосування положень попередніх пунктів цієї статті.
4. Здійснюючи права, передбачені цією статтею, сільські працівники та їхні відповідні організації, так само як і інші особи чи організовані колективи, дотримуються національного законодавства.
5. Національне законодавство не порушує, а також не застосовується таким чином, щоб порушувати гарантії, передбачені в цій статті.