1. Кожна особа, яка користується відпусткою в рамках цієї Конвенції, отримує за весь період зазначеної відпустки винагороду, не нижчу від її звичайної заробітної плати, або таку винагороду, яку може бути визначено відповідно до параграфів 2 і 3 цієї статті.
2. Винагорода, яка виплачується за період відпустки, нараховується відповідно до приписів законодавства країни, колективних договорів, арбітражних рішень або постанов спеціальних органів, яким доручено регулювання оплачуваних відпусток у сільському господарстві, чи будь-яким іншим способом, затвердженим компетентним органом влади.
3. У тому разі, якщо до винагороди особи, що використовує відпустку, входить винагорода натурою, їй може бути виплачено за період відпустки грошову суму, еквівалентну винагороді в натуральній формі.