1. Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, вільний вирішувати, яким чином забезпечується надання оплачуваних відпусток у сільському господарстві.
2. Надання оплачуваних відпусток у сільському господарстві може забезпечуватися належним чином через колективні договори чи шляхом покладення завдання їх регулювання на спеціальні органи.
3. У всіх випадках, коли спосіб забезпечення оплачуваних відпусток у сільському господарстві дає таку змогу:
a) проводиться старанна попередня консультація з найбільш авторитетними відповідними організаціями роботодавців і працівників, якщо такі існують, та і будь-якими іншими особами, які мають спеціальну кваліфікацію через свою професію чи функції, і до яких компетентний орган влади вважатиме за доцільне звернутися;
b) відповідні роботодавці й працівники беруть участь у регулюванні оплачуваних відпусток або залучаються до консультацій чи мають право висловити свою думку щодо цього питання в такій формі і такою мірою, як це може бути визначено законодавством країни, але в будь-якому разі на підставі повної рівності.