1. Безперервна частина щорічної оплачуваної відпустки, яка згадується в параграфі 2 статті 8 цієї Конвенції, надається і використовується не пізніше, як протягом одного року, і залишок щорічної оплачуваної відпустки не пізніше, як протягом вісімнадцяти місяців, рахуючи з кінця того року за який надавалася відпустка.
2. Будь-яка частина щорічної відпустки понад зазначену мінімальну тривалість може бути перенесена за згодою зацікавленої особи, яка працює за наймом, на період, що перевищує той, який зазначений в параграфі 1 цієї статті, але який не виходить за встановлені межі.
3. Мінімум і межі часу, згадані в параграфі 2 цієї статті, визначаються компетентним органом після консультації з зацікавленими організаціями роботодавців та працівників або шляхом колективних переговорів, або іншим способом, що відповідає національній практиці і який може бути сумісним з національними умовами.