1. Усі судна, на які поширюється дія цієї Конвенції та які не мають лікаря на борту, мають у складі команди принаймні одну або кілька призначених осіб, відповідальних за медичне обслуговування і видачу ліків як частину своїх звичайних обов'язків.
2. Особи, відповідальні за медичне обслуговування на борту та які не є лікарями, повинні отримувати задовільні знання після закінчення затвердженого компетентним органом влади курсу теоретичної та практичної підготовки в галузі медицини. Цей курс повинен включати:
a) для суден тоннажністю менш як 1600 тонн, які звичайно можуть отримати кваліфіковану медичну допомогу і медичне обслуговування в межах восьмигодинного плавання, - елементарну підготовку, яка надає таким особам можливість вживати негайних ефективних заходів при нещасних випадках або захворюваннях, які можуть трапитися на борту, і використовувати медичну консультацію по радіо або через супутниковий зв'язок;
b) для всіх інших суден - більш складну медичну підготовку, до якої входять практична підготовка у відділенні невідкладної медичної допомоги/травматологічному відділенні лікарні, якщо це можливо, і підготовка з таких методів рятування життя, як внутрішньовенна терапія, що надає зацікавленим особам можливість ефективно брати участь у координованих системах надання медичної допомоги на борту суден, які перебувають у морі, та забезпечувати хворим або травмованим задовільний рівень медичного обслуговування протягом ймовірного перебування їх на борту судна. У міру можливості така підготовка повинна проводитись під контролем лікаря, який володіє глибокими знаннями і розумінням медичних проблем моряків та обставин, пов'язаних з їхньою професією, включаючи спеціальні знання з питань надання медичної допомоги по радіо або через супутниковий зв'язок.
3. Курси, зазначені у цій статті, повинні проводитись на основі останнього видання Міжнародного посібника з медичного обслуговування на суднах, Посібника з надання першої медичної допомоги при нещасних випадках, пов'язаних з небезпечними речовинами, Інструкції до Міжнародного посібника з навчання моряків, опублікованих Міжнародною морською організацією, а також медичного розділу Міжнародного коду сигналів і на основі аналогічних національних посібників.
4. Особи, зазначені в параграфі 2 цієї статті, а також будь-які інші моряки, які можуть бути призначені компетентним органом влади, проходять приблизно кожні п'ять років курси підвищення кваліфікації, щоб зберегти та підвищити рівень своїх знань і навичок та ознайомитися з новими методами.
5. Усі моряки під час проходження мореплавної професійної підготовки отримують знання стосовно невідкладних заходів, яких слід вживати в разі нещасних випадків або в разі виникнення інших надзвичайних медичних обставин на борту.
6. Крім особи або осіб, відповідальних за медичне обслуговування на борту, спеціально визначений член або члени екіпажу отримують елементарну підготовку з медичного обслуговування, що дає змогу йому чи їм вживати термінових ефективних заходів при нещасних випадках або захворюваннях, які можуть виникнути на борту судна.