1. Кожне судно, на яке поширюється дія цієї Конвенції, зобов'язане мати суднову аптечку.
2. Вміст суднової аптечки і медичне обладнання, які є на борту, визначає компетентний орган влади, враховуючи такі фактори, як тип судна, кількість осіб, котрі перебувають на його борту, а також характер, порт призначення і тривалість рейсів.
3. Ухвалюючи або переглядаючи національні положення щодо вмісту аптечок і медичного обладнання на борту, компетентний орган влади бере до уваги такі міжнародні рекомендації в цій галузі, як останнє видання Міжнародного посібника з медичного обслуговування на суднах і Перелік основних лікарських засобів, опубліковані Всесвітньою організацією охорони здоров'я, а також прогрес у галузі медичних знань і апробовані методи лікування.
4. Суднові аптечки та вміст їх, а також медичне обладнання мають перебувати в належному стані та оглядатися через регулярні проміжки часу, що не перевищують 12 місяців, відповідальними особами, призначеними компетентним органом влади, які перевіряють терміни придатності та умови зберігання всіх медикаментів.
5. Компетентний орган забезпечує, щоб вміст суднових аптечок був зазначений у списках і забезпечений ярликами із зазначенням назв медикаментів на додаток до фірмового найменування їх, а також термінів і умов зберігання та відповідав медичному посібникові, котрий застосовується у національному масштабі.
6. Компетентний орган забезпечує в разі, коли вантаж, класифікований як небезпечний, не включений до останнього видання Посібника з надання першої медичної допомоги при нещасних випадках, пов'язаних з небезпечними речовинами, опублікованого Міжнародною морською організацією, щоб капітан судна та інші зацікавлені особи отримували потрібну інформацію про характер речовин, ризики, які вони можуть спричинити, про потрібні засоби індивідуального захисту, про відповідні медичні процедури і про конкретні протиотрути. Такі конкретні протиотрути і засоби індивідуального захисту повинні бути на борту судна при перевезенні небезпечних речовин.
7. В екстрених випадках та у разі, коли лікарський засіб, призначений моряку кваліфікованим медиком, відсутній в судновій аптечці, судновласник повинен зробити все необхідне для того, щоб отримати його якомога швидше.