Охорона підводної культурної спадщини у виключній економічній зоні та на континентальному шельфі
1. Дозвіл на діяльність, спрямовану на підводну культурну спадщину, розташовану у виключній економічній зоні або на континентальному шельфі, не може надаватися інакше, ніж відповідно до положень цієї статті.
2. Держава-учасниця, у виключній економічній зоні або на континентальному шельфі якої знаходиться підводна культурна спадщина, має право забороняти або дозволяти будь-яку діяльність, спрямовану на підводну культурну спадщину, для недопущення порушення її суверенних прав або юрисдикції, встановлених міжнародним правом, у тому числі Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права ( 995_057 ).
3. У разі виявлення у виключній економічній зоні або на континентальному шельфі держави-учасниці підводної культурної спадщини або якщо є намір здійснювати там діяльність, спрямовану на підводну культурну спадщину, ця держава-учасниця:
a) консультується з усіма іншими державами-учасницями, що заявили про свою заінтересованість відповідно до пункту 5 статті 9, щодо шляхів забезпечення найбільш ефективної охорони підводної культурної спадщини;
b) координує такі консультації як "координуюча держава", якщо тільки вона не заявляє чітко про своє небажання робити це; у цьому випадку держави-учасниці, що заявили про свою заінтересованість відповідно до пункту 5 статті 9, призначають координуючу державу.
4. Без шкоди для обов'язку всіх держав-учасниць охороняти підводну культурну спадщину шляхом усіх практично здійсненних заходів, що вживаються згідно з міжнародним правом для запобігання будь-якій безпосередній небезпеці, яка загрожує підводній культурній спадщині, у тому числі мародерству, координуюча держава може вживати усіх практично здійсненних заходів та (або) надавати усі необхідні дозволи відповідно до цієї Конвенції, у разі потреби до консультацій, з метою відвернення будь-якої безпосередньої небезпеки, яка загрожує підводній культурній спадщині внаслідок діяльності людини чи будь-яких інших причин, у тому числі мародерства. При прийнятті таких заходів може бути запитане сприяння інших держав-учасниць.
5. Координуюча держава:
a) здійснює заходи охорони, погоджені державами, що беруть участь у консультаціях, у тому числі координуючою державою, якщо тільки держави, які беруть участь у консультаціях, у тому числі координуюча держава, не домовляться про те, що ці заходи здійснює інша держава-учасниця;
b) видає всі необхідні дозволи таких погоджених заходів відповідно до Правил, якщо тільки держави, які беруть участь у консультаціях, у тому числі координуюча держава, не домовляться про те, що такі дозволи надає інша держава-учасниця;.
c) може здійснювати будь-які необхідні попередні дослідження щодо підводної культурної спадщини й надає всі необхідні для цього дозволи й негайно інформує про результати Генерального директора, який у свою чергу негайно надає таку інформацію іншим державам-учасницям.
6. Координуючи консультації, вживаючи заходів, здійснюючи попередні дослідження та (або) надаючи дозволи відповідно до цієї статті, координуюча держава діє від імені всіх держав-учасниць у цілому, а не у своїх власних інтересах. Будь-яка з перерахованих вище дій не є сама по собі підставою для претензій на будь-які преференційні або юрисдикційні права, не передбачені міжнародним правом, у тому числі Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права ( 995_057 ).
7. За винятком випадків, передбачених положеннями пунктів 2 й 4 цієї статті, ніяка діяльність, спрямована на державне судно або літальний апарат, не може здійснюватися без згоди держави прапора й співробітництва координуючої держави.