Доступ до генетичних ресурсів
1. Визнаючи суверенні права країн на свої природні ресурси, право визначати доступ до генетичних ресурсів належить національним урядам і регулюється національним законодавством.
2. Кожна Договірна Сторона намагається створити умови для полегшення доступу до генетичних ресурсів у цілях екологічно безпечного використання іншими Договірними Сторонами і не створювати обмежень, які суперечать цілям цієї Конвенції.
3. Для цілей цієї Конвенції до генетичних ресурсів, які надаються Договірною Стороною, як зазначено у цій статті і статтях 16 і 19, відносяться лише ті, які надаються Договірними Сторонами, що є країнами походження таких ресурсів, або сторонами, які одержали ці генетичні ресурси відповідно до цієї Конвенції.
4. Доступ, у випадку його надання, забезпечується на взаємно узгоджених умовах і регулюється положеннями цієї статті.
5. Доступ до генетичних ресурсів регулюється на основі попередньої обґрунтованої згоди Договірної Сторони, яка надає такі ресурси, якщо ця Сторона не вирішить інше.
6. Кожна Договірна Сторона намагається готувати і проводити наукові дослідження, основані на генетичних ресурсах, які надані іншими Договірними Сторонами, з повною їх участю і, коли це можливо, у таких Договірних Сторонах.
7. Кожна Договірна Сторона приймає належні законодавчі, адміністративні або політичні заходи і відповідно до статей 16 і 19 і, при необхідності, через механізм фінансування, встановлений згідно з статтями 20 і 21, у цілях спільного використання на справедливій і рівній основі результатів досліджень і розробок, а також вигод від комерційного або іншого застосування генетичних ресурсів з Договірною Стороною, яка надає такі ресурси. Таке спільне використання здійснюється на взаємно узгоджених умовах.