1. Застраховані особи та їхні роботодавці беруть участь у створенні коштів системи страхування.
2. Національне законодавство може звільняти від сплати внесків:
a) учнів і молодих працівників, які не досягли встановленого віку;
b) працівників, які не отримують грошової винагороди чи отримують дуже низьку заробітну плату;
c) працівників, які працюють у роботодавця, який сплачує внески, що обчислюються на основі, яка не враховує кількості осіб, котрі працюють у нього за наймом.
3. Національне законодавство про страхування, яке поширюється не тільки на осіб, котрі працюють за наймом, може не передбачати сплати внесків роботодавцями.
4. Державні органи беруть участь у створенні коштів систем страхування або наданні допомог за цими системами, що охоплюють усіх осіб, які працюють за наймом, чи працівників фізичної праці.
5. Національне законодавство, яке на час ухвалення цієї Конвенції не передбачає сплати внесків застрахованими особами, може і надалі звільняти застрахованих осіб від таких внесків.