1. Система обов'язкового страхування за віком працівників у сільському господарстві поширюється на працівників фізичної і нефізичної праці, серед них учнів, зайнятих у промисловості і на торговельних підприємствах, а також працівників-надомників і на домашніх служників.
2. Однак кожний член Організації може передбачити у своєму національному законодавстві такі винятки, які він вважає потрібними, щодо:
a) працівників, заробітна плата котрих перевищує встановлену суму і, якщо національне законодавство не передбачає повсюдного застосування такого винятку, будь-яких працівників нефізичної праці, що займаються такими видами діяльності, які розглядаються як вільні професії;
b) працівників, які не отримують грошової винагороди;
c) молодих працівників, які не досягли встановленого віку, і працівників, похилий вік яких не дає їм права на страхування, коли вони вперше стають до роботи за наймом;
d) працівників-надомників, умови праці яких відрізняються від умов праці працівників за наймом;
e) членів сім'ї роботодавця;
f) працівників, загальний період зайнятості яких внаслідок самого роду роботи неминуче є короткочасним і не дає їм права на отримання допомоги, а також осіб, які виконують тільки випадкову чи побічну роботу;
g) непрацездатних працівників і працівників, які отримують пенсію по інвалідності чи за віком;
h) державних службовців, які вийшли на пенсію і виконують роботу за наймом, і осіб, які мають власний прибуток, за умови, коли такі пенсії чи власний прибуток принаймні дорівнюють розміру пенсії за віком, передбаченої національним законодавством;
i) працівників, які під час навчання дають уроки чи працюють за винагороду в процесі підготовки до набуття професії, що відповідає такому навчанню.
3. Крім того можуть бути вилучені з обов'язкового страхування особи, які внаслідок будь-яких положень законодавства чи особливої системи страхування мають чи матимуть право на допомогу за віком, яка принаймні дорівнює у цілому тій допомозі, яка передбачена цією Конвенцією.