1. Застраховані особи та їхні роботодавці повинні брати участь у створенні фінансових ресурсів системи страхування.
2. Національні закони чи постанови можуть звільнити від обов'язку виплачувати внески:
a) учнів і початківців до визначеного віку;
b) працівників, які не отримують грошової винагороди, або чия заробітна плата дуже низька.
3. Закони та постанови про фінансування програм національного страхування, що не обмежуються тільки працівниками за наймом, можуть не передбачати сплати внесків підприємцями.
4. Органи державної влади повинні брати участь у створенні фінансових ресурсів або в наданні допомоги за програмами страхування, які стосуються працівників у цілому або працівників фізичної праці зокрема.
5. Національні закони або постанови, котрі на момент ухвалення цієї Конвенції не передбачають здійснення виплат з боку застрахованих осіб, можуть і надалі не зобов'язувати їх робити такі внески.