1. Застрахована особа, яка, перестаючи підлягати страхуванню, не дістає права на допомогу за внески, покладені на її рахунок, зберігає свої права щодо цих внесків.
2. Однак національні закони або постанови передбачають втрату прав стосовно внесків після закінчення строку, змінного або фіксованого, який обчислюється від дати, коли застрахована особа перестає підлягати обов'язковому страхуванню:
a) якщо строк є змінним, він не повинен бути меншим за одну третину загальної суми періодів, за які внески були зараховані з моменту початку страхування цієї особи (за відрахуванням тих періодів, за які внески не сплачувалися);
b) якщо строк є фіксованим, він ні в якому разі не може бути меншим за вісімнадцять місяців, інакше права стосовно внесків можуть бути втрачені після закінчення строку, якщо протягом цього періоду мінімальна кількість внесків, визначена національними законами або постановами, не була кредитована на рахунок застрахованої особи шляхом продовження обов'язкового або добровільного страхування.