1. Застраховані особи та їхні роботодавці повинні брати участь у створенні фінансових ресурсів системи страхування.
2. Національні закони або постанови можуть звільнити від сплачування внесків:
a) учнів та молодих працівників, які не досягли визначеного віку;
b) працівників, які не отримують грошової винагороди або чия заробітна плата дуже низька.
3. Закони та постанови стосовно фінансування програм національного страхування, що не обмежуються тільки працівниками за наймом, можуть не передбачати сплати внесків роботодавцями.
4. Органи державної влади повинні брати участь у створенні фінансових ресурсів або у наданні допомоги за програмами страхування, які стосуються працівників у цілому або працівників фізичної праці зокрема.
5. Національні закони або постанови, котрі на момент ухвалення цієї Конвенції не вимагають сплати внесків з боку застрахованих осіб, можуть і надалі не зобов'язувати їх сплачувати такі внески.