Ст. 11

Чинна редакція від 29.06.1933 · Конвенція набрав чинності 29.09.1949

1. Право на допомогу може бути втрачене чи припинене повністю або частково:

a) якщо причиною смерті був кримінальний злочин або зловмисний проступок з боку застрахованої особи чи будь-якої особи, яка претендує на отримання пенсії у разі втрати годувальника;

b) якщо застрахована особа або особа, яка претендує на пенсію у разі втрати годувальника, діяла по-шахрайському щодо страхових інститутів.

2. Виплата пенсії може бути повністю або частково припинена протягом часу, коли особа:

a) перебуває на повному забезпеченні держави або страхових інститутів;

b) відмовляється без будь-яких вагомих причин підкорятися приписам лікаря чи інструкціям щодо перебування у стані хвороби, або навмисне і без дозволу відмовляється від нагляду з боку інститутів страхування;

c) є одержувачем іншої періодичної грошової допомоги, яка виплачується на підставі будь-якого закону або постанов, котрі стосуються обов'язкового соціального страхування, пенсій чи компенсацій за каліцтво у зв'язку з нещасними випадками на виробництві або професійними захворюваннями;

d) є одержувачем пенсії у разі вдівства, необумовленої віком або інвалідністю, і живе з чоловіком у незареєстрованому шлюбі;

e) охоплена спеціальною програмою страхування для осіб нефізичної праці та отримує дохід, який перевищує визначений рівень.