Ст. 2

Чинна редакція від 29.06.1933 · Конвенція набрав чинності 08.11.1946

1. Система обов'язкового страхування на випадок втрати годувальника поширюється на працівників фізичної і нефізичної праці, серед них учнів, зайнятих у промисловості та на торговельних підприємствах, а також на працівників-надомників і домашніх служників.

2. Однак, будь-який член Організації може передбачити у своєму національному законодавстві винятки, які він вважає за потрібні, щодо:

a) працівників, заробітна плата котрих перевищує встановлену суму і, якщо національне законодавство не передбачає повсюдного застосування такого винятку, будь-яких працівників нефізичної праці, які займаються такими видами діяльності, що розглядаються як вільні професії;

b) працівників, які не отримують грошової винагороди;

c) молодих працівників, які не досягли встановленого віку, і працівників, похилий вік яких не дає їм права на страхування, коли вони вперше стають до роботи за наймом;

d) працівників-надомників, умови праці яких відрізняються від умов праці працівників за наймом;

e) членів сім'ї роботодавця;

f) працівників, загальний період зайнятості яких внаслідок самого роду роботи неминуче є короткочасним і не дає їм права на отримання допомоги, а також осіб, які виконують тільки випадкову чи побічну роботу;

g) непрацездатних працівників і працівників, які отримують пенсію по інвалідності чи за віком;

h) державних службовців, які вийшли на пенсію і виконують роботу за наймом, та осіб, які мають власний прибуток, за умови, коли такі пенсії чи власний прибуток принаймні дорівнюють розміру пенсії за віком, передбаченої національним законодавством;

i) працівників, які під час навчання дають уроки чи працюють за винагороду в процесі підготовки до набуття професії, що відповідає такому навчанню;

j) домашніх служників, які перебувають на службі у роботодавця в сільському господарстві.

3. Крім того, можуть бути вилучені з обов'язкового страхування особи, внаслідок смерті яких утриманці, які їх пережили, відповідно до будь-яких положень законодавства чи особливої системи страхування матимуть право на допомогу, яка принаймні дорівнює в цілому допомозі, передбаченій цією Конвенцією.

4. Ця Конвенція не поширюється на моряків і морських рибаків.