1. Застраховані особи та їхні роботодавці беруть участь у створенні коштів системи страхування.
2. Національне законодавство може звільняти від сплати внесків:
a) учнів і молодих працівників, які не досягли встановленого віку;
b) працівників, які не отримують грошової винагороди або отримують дуже низьку заробітну плату;
c) працівників, які працюють у роботодавця, який сплачує внески, що обчислюються на основі, яка не враховує кількості осіб, котрі працюють у нього за наймом.
3. Національне законодавство про страхування, яке поширюється не тільки на осіб, котрі працюють за наймом, може не передбачати сплати внесків роботодавцями.
4. Державні органи беруть участь у створенні коштів систем страхування чи наданні допомог за цими системами, які охоплюють усіх осіб, що працюють за наймом, чи працівників фізичної праці.
5. Національне законодавство, яке на час ухвалення цієї Конвенції не передбачає сплати внесків з боку застрахованих осіб, може і надалі звільняти застрахованих осіб від таких внесків.