Для застосування цієї Конвенції до Японії передбачаються такі зміни і умови:
a) термін "промислове підприємство" охоплює, зокрема:
підприємства, перелічені в пункті a) статті 1;
підприємства, перелічені в пункті b) статті 1, за умови, що на них зайнято принаймні 10 працівників;
підприємства, перелічені в пункті c) статті 1, оскільки ці підприємства компетентні органи визначаються як "фабрики";
підприємства, перелічені в пункті d) статті 1, за винятком підприємств з перевезення пасажирів або вантажів дорогами, з оброблення вантажів у доках, на пристанях, на причалах, складах, а також у разі перенесення вручну; і
незалежно від числа зайнятих осіб такі перелічені в пунктах b) і c) статті 1 підприємства, які можуть бути оголошені компетентним органом дуже небезпечними або пов'язаними із шкідливими процесами;
b) фактичний робочий час осіб п'ятнадцятирічного віку або старших на будь-якому державному чи приватному підприємстві, або у будь-якому з його філіалів не може перевищувати 57 годин на тиждень, за винятком промисловості обробки шовку-сирцю, де обмеження може бути встановлено до 60 годин на тиждень;
c) фактичний робочий час осіб п'ятнадцятирічного віку або старших на будь-якому державному чи приватному підприємстві, або у будь-якому з його філіалів, і всіх шахтарів, незалежно від віку, зайнятих на підземних роботах у шахтах, в жодному разі не може перевищувати 48 годин на тиждень;
d) обмеження робочого часу може бути змінено у разі забезпечення умов, передбачених у статтях 2, 3, 4 і 5 цієї Конвенції, але в жодному разі співвідношення між тривалістю такої зміни і тривалістю основного робочого тижня не може бути більшим, ніж встановлено у цих статтях;
e) щотижневий безперервний відпочинок протягом 24 годин повинен надаватися всім категоріям працівників;
f) положення японського фабричного законодавства, котрі обмежують застосування лише підприємствами з п'ятнадцятьма і більше працівниками, має бути змінено так, щоб це законодавство застосовувалось до підприємств з десятьма і більше працівниками;
g) положення вищезгаданих параграфів цієї статті мають набути чинності не пізніше 1 липня 1922 року, за винятком того, що положення статті 4, змінені в пункті d) цієї статті, набудуть чинності не пізніше 1 липня 1923 року;
h) п'ятнадцятирічний вік, передбачений у пункті c) цієї статті, має бути підвищено не пізніше 1 липня 1925 року до шістнадцяти років.