1. Для забезпечення належного здійснення положень цієї Конвенції національне законодавство:
a) передбачає створення системи громадського контролю та нагляду, потрібної для задоволення певних потреб у різних галузях діяльності, на які поширюється Конвенція;
b) вимагає від кожного роботодавця ведення реєстраційної книги або заповнення наявних офіційних формулярів із зазначенням імен та дат народження всіх осіб віком до вісімнадцяти років, яких він використовує на роботі, та з зазначенням тривалості їхнього робочого часу; в тих випадках, коли діти і підлітки працюють надворі або в громадських місцях, у реєстраційній книзі чи в формулярах зазначається тривалість їхнього робочого часу, встановлена при укладенні контракту про найняття на роботу;
c) встановлює відповідні заходи для нагляду за особами віком до вісімнадцяти років, використовуваними згідно з рішенням роботодавця чи своїм власним рішенням на роботах надворі чи в громадських місцях, а також для забезпечення встановлення їхньої особистості;
d) встановлює міри покарання, які застосовуються до роботодавців або інших відповідальних дорослих осіб за порушення таких законів чи правил.
2. Щорічні доповіді, котрі подаються згідно зі статтею 22 Статуту Міжнародної організації праці ( 993_154 ), містять повну інформацію щодо всіх законів та правил, на підставі яких здійснюються положення цієї Конвенції, і зокрема відносно:
a) будь-якого проміжку часу, який може бути введений замість проміжку, встановленого в параграфі 1 статті 2 на виконання положень параграфа 2 цієї статті;
b) міри використання положень параграфа 2 статті 3;
c) влади, уповноваженої видавати індивідуальні дозволи для здійснення положень параграфа 1 статті 5 і відносно мінімального віку, встановленого для видачі дозволів відповідно до положень параграфа 2 згаданої статті.