1. Треба вживати заходів, котрі забезпечують наявність альтернативної нічній праці роботи для працюючих жінок, які в противному разі були б змушені виконувати роботу в нічний час:
a) до і після народження дитини протягом періоду тривалістю принаймні шістнадцять тижнів, з яких не менш ніж вісім тижнів повинні передувати здогадній даті народження дитини;
b) протягом додаткових періодів, стосовно яких видається медична посвідка, котра засвідчує, що це потрібно для здоров'я матері або дитини: i) під час вагітності; ii) протягом певного часу понад період після народження дитини, встановлюваний відповідно до вищезазначеного в пункті a), тривалість якого визначає компетентний орган після консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників.
2. Зазначені в параграфі 1 цієї статті заходи можуть охоплювати переведення на роботу в денний час, якщо це можливо, надання допомоги з соціального забезпечення або подовження відпустки по вагітності і пологах.
3. Протягом періодів, зазначених у параграфі 1 цієї статті:
a) працююча жінка не може бути звільнена і не може отримати попередження про звільнення, за винятком випадку наявності законних підстав, не пов'язаних з вагітністю або народженням дитини;
b) дохід працюючої жінки підтримується на рівні, достатньому для утримання її самої та її дитини відповідно до належного рівня життя. Підтримання доходу на такому рівні може забезпечуватися за допомогою будь-якого із заходів, зазначених у параграфі 2 цієї статті, іншими відповідними заходами або поєднанням цих заходів;
c) працююча жінка не втрачає пільг, пов'язаних із становищем, вислугою років і можливостями професійного просування, які можуть надаватися їй на підставі того, що вона працює в нічний час.
4. Положення цієї статті не повинні мати за наслідок зниження рівня захищеності та пільг, пов'язаних з відпусткою по вагітності і пологах.