1. Національна політика в галузі надомної праці повинна, в міру можливості, сприяти рівності у ставленні між надомниками та іншими найманими працівниками з урахуванням особливостей надомної праці і, в міру потреби, умов, які діють щодо такого самого або аналогічного виду роботи, виконуваної на підприємстві.
2. Рівність у ставленні повинна заохочуватися, зокрема, щодо:
a) права надомників на створення організацій або вступ до організацій за їхнім власним вибором та на участь у діяльності таких організацій;
b) захисту від дискримінації в галузі праці й занять;
c) захисту в галузі безпеки та гігієни праці;
d) оплати праці;
e) захисту шляхом встановлених законодавством систем соціального забезпечення;
f) доступу до професійної підготовки;
g) мінімального віку приймання на роботу чи допуску до трудової діяльності; і
h) захисту материнства.