1. За винятком повнолітніх осіб, які є біженцями, або тих, кого внаслідок безпорядків у державі свого громадянства переміщено за її межі, органи Договірної Держави, громадянином якої є повнолітня особа, мають юрисдикцію вживати заходи для захисту такої особи або її майна, якщо вони вважають, що можуть краще оцінити інтереси повнолітньої особи, попередньо порадившись з органами, які мають юрисдикцію згідно зі статтею 5 або пунктом 2 статті 6.
2. Ця юрисдикція не здійснюється, якщо органи, які мають юрисдикцію згідно зі статтею 5, пунктом 2 статті 6 або за статтею 8, повідомили органи Держави, громадянином якої є повнолітня особа, про те, що вони вжили заходів, які вимагала ситуація, або вирішили, що вжиття заходів непотрібне, або про те, що в них тривають процедури розгляду цього питання.
3. Заходи, вжиті згідно з пунктом 1, припиняються одразу ж, коли органи, що мають юрисдикцію згідно зі статтею 5, пунктом 2 статті 6 або за статтею 8, вжитимуть заходи, які вимагала ситуація, або вирішили, що такі заходи не потрібні. Такі органи відповідно інформують органи, які вжили заходи, відповідно до пункту 1.