1. Якщо заходи, вжиті і такі, що можуть бути виконані в одній Договірній Державі, вимагають виконання в іншій Договірній Державі, вони, на прохання заінтересованої сторони, визнаються такими, що підлягають виконанню, або реєструються з метою виконання в цій іншій Державі відповідно до процедури, встановленої правом останньої Держави.
2. Кожна Договірна Держава застосовує просту й швидку процедуру стосовно заяви про дозвіл на виконання або реєстрацію.
3. У дозволі на виконання або реєстрації може бути відмовлено тільки на одній з підстав, викладених у пункті 2 статті 22.