1. Заходи, вжиті органами Договірної Держави, визнаються в установленому законом порядку в усіх інших Договірних Державах.
2. У визнанні однак може бути відмовлено:
a) якщо заходи, що були вжиті органом, юрисдикція якого не базувалася або не відповідала одній з умов, вказаних у положеннях Глави II;
b) якщо заходи були вжиті, крім випадків терміновості, у контексті судової або адміністративної процедури, без надання повнолітній особі можливості бути заслуханою, що порушує основні процесуальні принципи запитуваної Держави;
c) якщо таке визнання явно суперечить громадському порядку запитуваної Держави, або суперечить положенням права Держави, яке є обов'язковим, незалежно від того, яке право підлягало би застосуванню в іншому випадку;
d) якщо заходи є несумісними з заходами, вжитими пізніше у Державі, яка не є учасницею Конвенції, яка має юрисдикцію на підставі статей 5-9, коли ці пізніші заходи відповідають вимогам визнання у запитуваній Державі.
e) якщо процедура, зазначена у статті 33, не була дотримана.