Угоди про утримання
1. Угода про утримання, укладена в Договірній державі, підлягає визнанню та виконанню як рішення відповідно до цього розділу за умови, що вона є такою, що підлягає примусовому виконанню як рішення в державі походження.
2. Для цілей підпунктів "a" та "b" пункту 1, підпункту "a" пункту 2 статті 10 термін "рішення" охоплює угоду про утримання.
3. До заяви про визнання та виконання угоди про утримання повинно додаватися таке:
a) повний текст угоди про утримання, а також
b) документ про те, що в державі походження ця угода про утримання є такою, що підлягає примусовому виконанню як рішення.
4. У визнанні та виконанні угоди може бути відмовлено, якщо:
a) визнання та виконання є явно несумісним з основами правопорядку запитуваної держави;
b) угода про утримання була отримана шляхом шахрайства або фальсифікації;
c) угода про утримання є несумісною з рішенням, винесеним стосовно тих самих сторін та з тією самою метою або в запитуваній державі, або в іншій державі за умови, що останнє рішення відповідає умовам, необхідним для його визнання та виконання в запитуваній державі.
5. Положення цього розділу, за винятком статей 20, 22, пункту 7 статті 23 та пунктів 1 й 3 статті 25, застосовуються mutatis mutandis до визнання та виконання угоди про утримання за умови, що:
a) у проголошенні або реєстрації відповідно до пунктів 2 й 3 статті 23 може бути відмовлено тільки на підставі, визначеній у підпункті "a" пункту 4;
b) оскарження чи апеляція, зазначені в пункті 6 статті 23, можуть ґрунтуватися лише на такому:
i) підстави для відмови у визнанні та виконанні, викладені в пункті 4;
ii) автентичність або цілісність будь-якого документа, переданого відповідно до пункту 3;
c) стосовно процедури, передбаченої пунктом 4 статті 24, компетентний орган може переглянути з власної ініціативи підстави для відмови у визнанні та виконанні, визначені в підпункті "a" пункту 4 цієї статті. Він може переглянути всі підстави, перелічені в пункті 4 цієї статті, та автентичність або цілісність будь-якого документа, переданого відповідно до пункту 3, якщо це ініціює відповідач або якщо сумніви стосовно таких підстав випливають зі змісту цих документів.
6. Провадження стосовно визнання та виконання угоди про утримання зупиняються, якщо в компетентному органі Договірної держави така угода оскаржується.
7. Держава може заявити відповідно до статті 63, що заяви про визнання та виконання угоди про утримання можуть подаватися лише через центральні органи.
8. Договірна держава відповідно до статті 62 може заявити про своє право не визнавати й не виконувати угоди про утримання.