1. Право на отримання свідоцтва про кваліфікацію мають лише особи:
a) які досягли віку, встановленого для видачі такого свідоцтва;
b) які мають мінімальний професійний стаж, встановлений для видачі такого свідоцтва;
c) які успішно склали екзамени, організовані та контрольовані компетентними органами влади з метою перевірки наявності потрібної кваліфікації для несення служби, що відповідає свідоцтву, кандидатами на отримання якого вони є.
2. Національні закони або постанови повинні:
a) визначити мінімальний вік і професійний стаж кандидатів, потрібний для отримання свідоцтва про кваліфікацію кожної категорії;
b) передбачити організацію і контроль, здійснювані компетентними органами влади щодо екзаменів для перевірки наявності в осіб кваліфікації для несення служби, що відповідає свідоцтву, кандидатами на отримання якого вони є.
3. Будь-який член Організації може протягом трирічного періоду від дати його ратифікації цієї Конвенції видавати свідоцтво про кваліфікацію особам, які не склали екзаменів, що були організовані відповідно до пункту b) параграфа 2 цієї статті, за умови, що:
a) ці особи справді мають достатній практичний досвід роботи на посаді, яка відповідає даному свідоцтву;
b) за цими особами немає ніяких грубих технічних помилок.