1. Допомога, зазначена у статті 62, гарантується в разі настання охоплюваного ризику щонайменше:
a) захищеній особі, годувальник якої набув відповідно до встановлених правил стаж, який може передбачати 15 років сплати внесків чи зайнятості або 10 років проживання, або
b) захищеній особі, годувальник якої набув трирічний стаж сплати внесків і в період працездатного віку якого за нього було внесено встановлену середньорічну кількість внесків, коли, в принципі, захищеними є дружини та діти всього економічно активного населення.
2. Коли допомога, зазначена в пункті 1, обумовлюється мінімальним стажем сплати внесків або зайнятості, скорочена допомога гарантується щонайменше:
a) захищеній особі, годувальник якої набув відповідно до встановлених правил п’ятирічний стаж сплати внесків або зайнятості, або
b) захищеній особі, годувальник якої набув трирічного стажу сплати внесків і в період працездатного віку якого за нього було внесено половину середньорічної кількості внесків, встановленої згідно з підпунктом b) пункту 1 цієї статті, коли, в принципі, захищеними є дружини та діти всього економічно активного населення.
3. Вимоги пункту 1 цієї статті вважаються дотриманими, якщо допомога, обчислювана згідно з вимогами Розділу XI, але на 10 відсотків менша, ніж зазначено в додатку до Розділу XI для відповідного типового бенефіціарія, надається щонайменше тій захищеній особі, годувальник якої набув відповідно до встановлених правил п’ятирічний стаж сплати внесків або зайнятості чи проживання.
4. Відсотковий рівень, зазначений у додатку до Розділу XI, може бути пропорційно зменшений, коли стаж, необхідний для отримання скороченої у відсотковому рівні допомоги, перевищує 5 років сплати внесків або зайнятості, але є меншим, ніж 15 років; скорочена допомога виплачується згідно з пунктом 2 цієї статті.
5. Набуття права на допомогу у зв’язку зі смертю годувальника бездітною вдовою, визнаною нездатною самостійно утримувати себе, може бути обумовлене вимогою мінімальної тривалості перебування в шлюбі.