1. У випадку хворобливого стану допомога повинна надаватися у вигляді медичного обслуговування, зазначеного в пунктах 2 і 3 цієї статті.
2. Медичне обслуговування включатиме:
a) обслуговування лікарем загальної практики та спеціалізованим лікарем стаціонарних або амбулаторних хворих, включаючи візити додому;
b) стоматологічне обслуговування;
c) обслуговування медичними сестрами вдома чи в лікарнях або інших лікувальних закладах;
d) утримання в лікарнях, будинках для одужуючих, санаторіях або інших лікувальних закладах;
e) забезпечення стоматологічними, фармацевтичними та іншими медичними чи хірургічними засобами, включаючи протезні пристрої, підтримувані в справному стані, й окуляри; та
f) обслуговування, здійснюване під наглядом лікаря або дантиста, працівниками іншої професії, яку в законному порядку визнано суміжною з медичною.
3. У випадках, коли діє заява, зроблена за статтею 3, медичне обслуговування включає щонайменше:
a) обслуговування лікарем загальної практики, включаючи візити додому;
b) обслуговування спеціалізованим лікарем стаціонарних та амбулаторних хворих у лікарнях та обслуговування, яке може надаватися таким лікарем поза лікарнями;
c) забезпечення основними фармацевтичними засобами, які приписав лікар або інший кваліфікований практик, і
d) госпіталізацію, в разі необхідності.
4. Медичне обслуговування, передбачене попередніми пунктами, надається з метою збереження, відновлення та поліпшення здоров’я захищеної особи, її працездатності й здатності самостійно задовольняти власні потреби.